ЛЕНГСТОН ХЬЮЗ

Сначала были они – Ленгстон Хьюз и исполнивший его тексты на русском языке Михаил Козаков в сопровождении ансамбля под управлением Бориса Фрумкина. Потом были Мадди Уотерс, Бадди Гай и многие другие. Но это потом… А первыми были они… Эта пластинка, наряду с фильмом Мартина Скорсезе "Блюз. Музыкальное путешествие", до сих пор остаётся для меня одним из главных источников вдохновения.


                       


                        БИЛЛ ЭВАНС

Билл Эванс – музыкант, по-настоящему познакомивший меня с джазом. До него эта музыка ассоциировалась в моей голове исключительно с шумными цирковыми оркестрами, исполнявшими знаменитый "Караван", под который по арене бегали верблюды. А пианист Билл Эванс научил меня расслабляться под свои негромкие фортепианные аккорды, потягивая кофе с коньяком. Именно он открыл мне нежность и сексапильность этой великой музыки.   


   Waltz for debby   Danny Boy   Lets go back to the waltz   But beautiful   Elsa   How deep is the ocean  


                                                                                         Medley - but not for me   Medley - when in home 



БЕН УЭБСТЕР

Ещё один джазовый музыкант, повлиявший на формирование моего музыкального вкуса – великий саксофонист Бен Уэбстер. С ним мне даже посчастливилось сыграть вместе, когда я учился играть на этом инструменте. Я разучил тогда несколько джазовых стандартов, и один из них – "Моя милая Валентина" – совпал по тональности с вариантом Бена Уэбстера, с пластинки фирмы "Мелодия". Я частенько включал её и мы с Беней, как я его ласково называл, исполняли этот бессмертный шедевр дуэтом – я на альт, а он на тенор-саксофоне.


       Danny Boy   When your lover has gone   Bay Bay Blackbird   Lover come back to me   In the wee small hours of the morning
 
                                                                  Pennies from heaven    Ill wind   Poutin 


            

 АЛЕКСАНДР ДОЛЬСКИЙ

Ленинградского автора и исполнителя собственных песен Александра Дольского от многих советских бардов отличала виртуозная гитарная техника игры в стиле джаз и босса-нова. Его философские, но в то же время тонкие и проникновенные тексты мне врезались в память на всю жизнь. Я до сих пор бормочу себе под нос некоторые из них, например, вот этот:

                                     Я глуп и потому я многим непонятен,

Наш век к стереотипам так привык,

А в логике моей так много белых пятен,

Что умники со мной становятся в тупик.

                             


ОЛЕГ МИТЯЕВ

В отличие от Александра Дольского, творчество которого волновало меня в юности, а сейчас я лишь освежаю былые впечатления, песни Олега Митяева я понял и полюбил уже в зрелом возрасте. Нет, конечно же, сидя у костра на берегу моря где-нибудь в Коктебеле в годы моей молодости, мы обязательно хором под гитару исполняли его бессмертное "Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались" и даже не раз за вечер. Но когда мне перевалило за 50, я обнаружил, что практически в каждой песне у Митяева хоть строчка, но есть о нашей общей с ним, как говорится, одной, но пламенной страсти. "Под животом моста пили мы с ней вино". "Она пьёт водку, так как поданная русская". "В рюмочках коньяк налит – со свиданьицем". "И гадать, с кем бы первым напиться". "Когда проходят дни запоя, мой друг причесан и побрит". Сразу видно – наш человек! А двустишье, которое он прочитал на одном из своих концертов (правда, как чужое, но я не исключаю, что он его сам и написал), я вообще в последнее время повторяю, как мантру:

                              Бессонница машет веткой в окне,

  Не спится, не спится… Не спиться бы мне!






ВЕНИЧКА ЕРОФЕЕВ

Поэма Венички Ерофеева "Москва-Петушки" – это библия советского алкоголизма, эдакий самиздатовский бестселлер, которым в СССР зачитывались даже малопьющие и совсем непьющие люди. Что же касается меня, человека посвятившего журналистике 25 лет своей жизни и чуть не посадившего печень на бесконечных фуршетах, на которых пилось всё, что горит в самых невероятных сочетаниях под закуску и без, то философия Венички Ерофеева, его надрыв, его крик души мне близки и понятны до боли и тошноты. Мой любимый писатель и, не побоюсь этого слова, кумир, Сергей Довлатов говорил: "Сначала думаешь, что эта книга о пьянстве, потом – о загубленной жизни, и под конец – о гибнущей нации. Однако нация жива, жива раз её душу выражают такие писатели, как Ерофеев. Я прочёл поэму "Москва-Петушки" уже на западе, уже не как запретный плод, без этого крамольного привкуса, и навсегда полюбил эту ясную, лаконичную и остроумную книгу". Ещё один писатель – Дмитрий Быков, считающий поэму Ерофеева новой "Одиссеей", писал о ней так: "Москва-Петушки" – вторая великая русская поэма после "Мёртвых душ" Гоголя, она содержит в себе все главные прозрения нашей истории на 50 лет вперёд".

Лесь Подерв'янський

Коли 24 лютого 2022 року на Русь-Україну усiєю своєю величезною вiйськовою тушею навалилося плем'я кровожерливих людиноподiбних оркiв з залiсся (дикої територiї, яка простирається на багато тисяч километрiв на схiд та пiвнiч вiд її кордонiв) для мене, як, до речi, й усього цивiлiзованого свiту, настав час прозрiння. Адже, як з'ясувалося, окрiм оркiв там мешкали й зомбаки, такi ж як i вони агресивнi людиноподiбнi iстоти, що щиро бажали кровопролиття.  Разом з орками їх нараховувалось бiльш, нiж 100 мiльйонiв, щодо справжнiх людей, яким було соромно за агресiю проти сусiдньої країни, то їх виявилося лише декiлька мiльйонiв i вони швидко повтiкали з залiсся. За час цiєї жорстокої навали у мене з'явилася стiйка iдиосiнкрозiя на оркiвську мову, отже я поставив собi амбiцiйне завдання – навчитися не лише  размовляти, а й думати, мислити українською. Цiлком зрозумiло, що кумирiв cобi я вiдтепер буду шукати виключно серед українських митцiв. I першим з них прогнозовано став Лесь Подерв'янський – культова персона українського андеграунду та головний матюкальник країни. 

UKIE′Z

Саме так називали українців перших хвиль еміграції у Північній Америці. А ще – це назва українського гурту, який виконує відомі українські народні, а також власні пісні у дуже цікавій обробці, яка нагадує суміш американського кантрі з ірландськими наспівами.  У складі цього гурту гітарист Богдан Буткевич (який відомий широкому загалу ще й як телевізійний ведучий), скрипаль Дмитро Данов та вокаліст Іван Семесюк, який грає також на банджо, різноманітних сопілках та губній гармошці. Коли я вперше почув цих хлопців, чомусь згадав шамана від блюзу Отіса Тейлора й одразу закохався у їх музику, бо це – щось неймовірне та чарівне, щось земне та космічне одночасно. Вокал Семесюка чимось нагадує манеру співу Єгорки Лєтова, а гітарні рифи Буткевича – гру блюзмена усіх часів та народів  Мадді Уотерса. Останній трек – це майже годинний LIVE SESSION, записаний у Львові, який дає змогу відчути неповторну атмосферу живого спілкування цих обдарованих музикантів з місцевою публікою.


ОРЕСТ ЛЮТИЙ

Професор антропології зі Стрия Орест Лютий – це сценічний образ, створений відомим українським шоуменом Антіном Мухарським. До речі, в одному зі своїх інтерв′ю він зізнався, що коли з′явився цей дивакуватий персонаж, в нього різко зменшилась кількість замовлень щодо ведення корпоративів з боку ватної публіки. У купі з тим, що його майже до трусів роздягла колишня жінка під час розлучення, Антін відчув, що таке фінансовий голод, але від Ореста Лютого не відмовився. Це викликає не аби який респект та уважуху, бо далеко не кожен зможе піти у злидні заради ідеї! Я пропоную ознайомитись з добіркою творів у виконанні Ореста Лютого різних часів. Деякі, як наприклад, А Я НЕ МОСКАЛЬ, записані ще у 2012 році, деякі – після 2014-го, окрім того, звісно ж, є й пісні, народжені нашою сучасною великою війною з лаптєногими рашистськими організмами. Ну а трек під назвою СОРОМИЦЬКІ ПІСНІ взагалі можна вважати візитівкою Ореста Лютого – дуже важко утриматися від шаленого реготу, слухаючи його. 

ЮРIЙ АНДРУХОВИЧ


З Юрієм Андруховичем я особисто познайомився році десь у 2004-му, коли він приїхав до нашого міста з презентацією своєї платівки АНДРУХОЇД. Цей альбом він записав разом з польським джазовим тріо Миколая Тшаски, він мені, до речі, так сподобався, що пізніше я навіть написав пародію під назвою МАЙЖЕ АНДРУХОЇД (див. сторінку МУЗИКА). Це було через декілька років. А тоді Юрій Андрухович підчас невеличкого інтерв'ю, яке я записав з ним для випуску новин 11 каналу, вразив мене своєю вишуканою українською мовою, неймовірною харизмою та якимось особливим, притаманним лише йому одному, шармом. Свої літературно-музичні композиції він пізніше записував з гуртами МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ (Україна) та КАРБІДО (Польща). З останнім він видав два шикарні альбоми ATLAS ESTREMO та LITOGRAFIE, з якими я і пропоную ознайомитися у цьому розділі, щоб відчути чарівну магію текстів цього видатного літературного авангардиста нашої з вами сучасності.

АНДРІЙ ПІДГАЙНИЙ


З Андрієм Підгайним я вперше зустрівся на рок-фестивалі "П′яте колесо", який відбувся в середині 90-х років у гранітному кар′єрі поблизу селища Чаплі. Я тільки но розпочав свою телевізійну кар′єру, і з радістю погодився зробити репортаж з цього збіговиська рокерів, хіпанів та усіляких роздовбаїв з "неформальної" тусовки. Треба відзначити, що то був справжнісінький "Вудсток" нашого часу – його учасники та глядачі разом усю ніч бухали та палили траву, і так сталося, що з легкої руки мого оператора та друга Андрюхи Єршова я прибився до вогнища саме гурту Т.О.К., засновником, гітаристом та вокалістом якого і був Андрій Підгайний. Ту ніч я в подробицях пам′ятаю більш, ніж вже чверть століття, і ці спогади є зцілюючим бальзамом на мою стару хіпанську душу. Після 2014 року Андрій Підгайний почав співати патріотичні пісні українською мовою, а у 2022 році вже з новим своїм гуртом LAZY CRAZY записав справжній мегахіт усіх часів "ХАЙ МАРС РУЛИТЬ", який надихає мене, надає силу жити та ненавидіти ворогів.



                      

DEEP PURPLE

DEEP PURPLE – моя первая любовь! Именно с этой группы более 30-ти лет назад началось мое увлекательное путешествие в страну хард-рока. Потом были PINK FLOYD, LED ZEPPELIN, QUEEN и ROLLING STONES… Сейчас энергией для великих свершений меня заряжает GRAVE DIGGER, но DEEP PURPLE, как и положено первой любви, всегда остается со мной. А в 2002 году судьба даже подарила мне свидание с ней! На 11 телеканале, где я тогда трудился, среди журналистов был объявлен конкурс на право освещения визита легендарных музыкантов в наш город. Я легко ответил на все вопросы руководства (когда была создана группа, сколько раз менялся состав и кто играл в ней в разное время, какие альбомы и когда были записаны и т. д. и т. п.) и получил возможность провести с DEEP PURPLE целый день! Встречал их на вокзале, был на пресс-конференции и на самом концерте! В результате, мне на память остался 45-минутный фильм об этом эпохальном событии и автографы легенд хард-рока на пиратском компакт-диске – лицензионного "блинчика", к великому сожалению, у меня тогда под рукой не оказалось…